Сповідь (покаяння) - одне із семи церковних Таїнств, у якому той, хто сповідає свої гріхи перед Богом у присутності священика, при видимому прощенні гріхів (читанні розрішальної молитви) невидимо розрішається від них Самим Господом Ісусом Христом.

Святі отці називають покаяння другим хрещенням: якщо при хрещенні людина очищається від влади первородного гріха, переданого їй при народженні від наших прабатьків Адама і Єви, то покаяння омиває від скверни її власних гріхів, здійснених нею уже після Таїнства хрещення.

Для того, щоб Таїнство покаяння здійснилося, той, хто прийшов на сповідь, повинен: усвідомити свою гріховність, щиросердно розкаятися у своїх гріхах, мати несхитне бажання полишити гріх і не повторювати його, вірити в Ісуса Христа і сподіватися на Його милосердя, вірити в те, що Таїнство сповіді очищає і змиває по молитві священика щиросердно висповідані гріхи.

 

Як підготуватися до сповіді

 

До сповіді треба готуватися заздалегідь. Бажано прочитати літературу, присвячену Таїнствам сповіді і причастя, згадати усі свої гріхи, можна виписати їх на окремий листок, щоб перед сповіддю переглянути його. Найбільш простим і доступним способом приготування до сповіді є порівняння свого життя з десятьма заповідями Закону Божого. Ці заповіді містяться як в Біблії, так і окремо – в молитовнику, «Катехізисі», «Законі Божому». Іноді листок з переліченими гріхами віддають на прочитання духівнику, але про гріхи, що особливо обтяжують душу, варто розповісти вголос. Не треба розповідати духівнику довгих історій – досить викласти сам гріх. Приміром, якщо ви ворогуєте з родичами чи сусідами, не потрібно розповідати, що стало причиною цієї ворожнечі – необхідно покаятися в самому гріху осудження рідних чи сусідів. Богу й духівнику важливий не список гріхів, а почуття покаяння, не детальні розповіді, а розкаяне серце. Потрібно пам’ятати, що сповідь – це не тільки усвідомлення власних недоліків, але насамперед – бажання очиститися від них. В жодному разі не припустиме самовиправдання – це вже не покаяння!

 

Добре було б, якби у православного християнина виробилася звичка аналізувати минулий день і щовечора щиро складати покаяння Богові, записуючи серйозні гріхи для майбутньої сповіді в духівника. Необхідно примиритися з ближніми і попросити прощення в усіх, кого ви скривдили. Готуючись до сповіді, бажано підсилити своє вечірнє молитовне правило читанням покаянного канону, що знаходиться в православному молитовнику.

 

Щоб сповідатися священикові, необхідно довідатися, коли в храмі відбувається Таїнство сповіді. В тих храмах, де служать щодня, так само щодня відбувається і Таїнство сповіді. Там, де не правлять у певні дні, потрібно попередньо ознайомитися з розкладом служб.

 

Як відбувається сповідь

 

Сповідь відбувається в храмах. Священик може прийняти її або після вечірнього богослужіння, або ранком перед початком чи під час літургії. Ні в якому разі не можна спізнюватися до початку сповіді, тому що Таїнство починається з читання молитов, у якому повинен брати участь кожен бажаючий сповідатися. При читанні цих молитов чинопослідування священик звертається до тих, хто прийшов на сповідь, щоб вони назвали свої імена – усі відповідають півголосом. Ті, хто спізнився до початку сповіді, до Таїнства можуть бути не допущені; хіба що священик, прийнявши сповідь у всіх, заново прочитає для запізнілих чинопослідування і лише тоді прийме сповідь, але, як правило, для них Таїнство призначається на інший день.

 

Сповідь звичайно відбувається в храмі при скупченні народу, тому потрібно поважати таємницю сповіді, не товпитися поруч зі священиком, що приймає сповідь, і не бентежити того, хто, сповідаючись, відкриває свої гріхи.

 

Сповідь має бути повною. Не можна сповідати спочатку одні гріхи, а інші залишати на наступний раз. Гріхи, сповідані і відпущені в попередній сповіді, знову не називаються. При можливості потрібно сповідатися в одного й того ж духівника.

 

Після сповідання гріхів і прочитання священиком розрішительної молитви, каянник цілує хрест і Євангеліє, які лежать на аналої і, якщо готувався до причастя, бере в духівника благословення на причастя Святих Христових Тайн.

 

У деяких випадках священик може накласти на розкаюваного епітимію – читання молитов або інші духовні вправи, призначені для поглиблення покаяння і викорінювання гріховних навичок.