Слово 'Біблія' походить від грецького слова, що має на увазі 'книги'. Біблія - не одна книга але ціла бібліотека, це 73 книг, написаних за період близько 1600 років. Спочатку було написане на трьох древніх мовах: Іврит, арамійська і грецька мови. Багато авторів писали її, у тому числі чорнороби, вчені і могутні королі.

Біблія ділиться на дві частини, так звані Старий Заповіт і Новий Заповіт. Заповіт або угода - угода, порозуміння між двома партіями. Старий Заповіт зв'язує обіцянки люблячого Бога Євреям. У відповідь, Євреї обіцяли жити в згоді до правди, яку вони отримали. 

У Новий Заповіт, що сформувався протягом І— II ст. н. е., богослови відібрали 27 книг, текст яких є єдиним для усіх християн. Він складається з чотирьох Євангелій — від Матвія, Марка, Луки та Іоанна, в яких розповідається про прихід Спасителя (Месії) Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресіння.

Українські видання християнського Святого Письма.
Історія поширення Біблії в Україні розпочинається з часів появи тут перших християнських місіонерів. Поширюючи християнське вчення, вони принесли із собою і книги Святого Письма, які з часом почали перекладатися давньою літературною українською мовою. Першою в Україні книгою Святого Письма є Остромирове Євангеліє (1056— 1057). Найціннішим із перекладів народною мовою є Пересопницьке Євангеліє (1556— 1561), що вийшло з монастиря в Пересопниці (Волинь). У ньому чи не найповніше та найяскравіше зміст Біблії передано українською — «для лєпшого виразумління люду християнського». Дуже популярним в Україні був Псалтир, який використовувався і як посібник для домашнього читання. Поширеними були й книги Нового Завіту — Четвероєвангеліє і Апостол, найдавніші з яких з'являються в 1195—1220 pp. У 1581 р. побачила світ знаменита Острозька Біблія, що була надрукована першодрукарем Іваном Федоровим у м. Острог. Перший переклад Біблії живою народною літературною мовою здійснили в 1903 р. Пантелеймон Куліш, Іван Пулюй та Іван Нечуй-Левицький за ініціативи Всесвітнього біблійного товариства. До нього ввійшли лише канонічні книги — 39 із Старого Завіту і 27 — із Нового. Протягом XX ст. повністю переклали Біблію українською Іван Огієнко (1962), Іван Хоменко (1963).
Старий Заповіт
Старозаповітна частина Біблії займає 4/5 усього тексту Біблії і відома у двох варіантах. Масоретський текст (Танах), прийнятий в іудаїзмі, написаний давньоєврейською. Він складається з трьох книг: П'ятикнижжя, Пророки і Писання.
Головним є П'ятикнижжя (Буття, Вихід, Левіт, Числа і Повторення Закону). Тут йдеться про створення Богом світу і людини, про гріхопадіння Адама та Єви, всесвітній потоп, про заповіт, який заповідав Бог людям, та регламентацію життєдіяльності людини, що викладена у відомих десяти заповідях. Старий Заповіт, перекладений на грецьку мову (Сегггуагінта), містить 50 книг. До них ставлення християн різне: протестанти визнають 39 книг, православні — 11 книг вважають неканонічними, а католики — визнають їх друго-канонічними. Загалом історія створення старозаповітної частини Біблії обіймає період у кілька століть (з IX ст. до н. е. — по 60-ті роки II ст. до н. е.). 
КНИГИ СТАРОГО ЗАПОВІТУ
І. П’ятикнижжя Мойсеєве
1. Перша книга Мойсеєва: Буття 2. Друга книга Мойсеєва: Вихід 3. Третя книга Мойсеєва: Левіт 4. Четверта книга Мойсеєва: Числа 5. П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 
II.Книги історичні 
1. Книга Ісуєа Навина (книга Єгошуї) 2. Книга Суддів 3. Книга Рут 4. Перша книга Самуїлова (Перша книга царів) 5. Друга книга Самуїлова (Друга книга царів) 6. Перша книга царів 7. Друга книга царів 8. Перша книга хроніки 9. Книга Ездри 10. Книга Неємії 11. Книга Естер 
ІІІ. Книги навчальні і поетичні 
1. Книга Йова 2. Книга Псалмів 3. Книга Приповістей Соломонових 4. Книга Екклезіястова, або Проповідника 5. Пісня над піснями Соломона 
IV. Книги пророцькі
а) Книги великих пророків: 1. Книга пророка Ісайї 2. Книга пророка Єремії 3. Плач Єремії 4. Книга пророка Єзакіїля 
б) Книги малих пророків: 1. Книга пророка Даниїла 2. Книга пророка Осії 3. Книга пророка Йоїла 4. Книга пророка Амоса 5. Книга пророка Овдія 6. Книга пророка Йоана 7. Книга пророка Михея 8. Книга пророка Наума 9. Книга пророка Авакума 10. Книга пророка Софонія 11. Книга пророка Огія 12. Книга пророка Захарія 13. Книга пророка Малахія

 

 Новий Заповіт 
 

У Новий Заповіт, що сформувався протягом І— II ст. н. е., богослови відібрали 27 книг, текст яких є єдиним для усіх християн. 
Він складається з чотирьох Євангелій — від Матвія, Марка, Луки та Іоанна, в яких розповідається про прихід Спасителя (Месії) Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресіння. В інших книгах (Діяннях і Посланнях апостолів, в Одкровенні Іоанна Богослова (Апокаліпсис) описується життя Христа, поширення християнства, тлумачиться віровчення, даються пророцтва про страшний суд та кінець світу. 
Святим Письмом Нового Заповіту ми називаємовсе все те, що надхненням Святого Духа було написано Святими Апостолами після Народження Господа Ісуса Христа.

КНИГИ НОВОГО ЗАПОВІТУ щодо їх змісту ми ділимо так само, як Книги Старого Заповіту: 
І. Законодавчі: Чотири Євангелія:
1. Євангеліє від св. Матвія 2. Євангеліє від св. Марка 3. Євангеліє від св. Луки 4. Євангеліє від св. Іоанна 
II. Книга історична: 
Діяння святих апостолів 
III. Навчальні: Чотирнадцять послань ( або Листів) Святого Апостола Павла: 
1. Послання св. апостола Павла до римлян 2. Перше послання апостола Павла до коринфян 3. Друге послання апостола Павла до коринфян 4. Послання св. апостола Павла до галатів 5. Послання св. апостола Павла до ефесян 6. Послання св. апостола Павла до филип'ян 7. Послання св. апостола Павла до колосян 8. Перше послання св. апостола Павла до солунян 9. Друге послання св. апостола Павла до солунян 10. Перше послання св. апостола Павла до Тимофія 11. Друге послання св. апостола Павла до Тимофія 12. Послання св. апостола Павла до Тита 13. Послання св. апостола Павла до Филимона 14. Послання до євреїв 
IV. Соборні послання: Сім послань:
1. Соборне послання св. апостола Якова 2. Перше соборне послання св. апостола Петра 3. Друге соборне послання св. апостола Петра 4. Перше соборне послання св. апостола Іоанна 5. Друге соборне послання св. апостола Іоанна 6. Третє соборне послання св. апостола Іоанна 7. Соборне послання св. апостола Юди 
V. Книга пророцька 
Об'явлення св. Іоанна Богослова 

Крім канонічних, православні і католицькі видання Біблії включають твори Старого заповіту, які не увійшли до закону. Ось їх назви: 2 і 3 Ездри, Товит, Юдіф, Премудрість Соломона, Премудрість їсуса, сина Сирахова, Послання Єремії, Варух, 1—2 Маковейські. Аналіз знайдених рукописів Старого і Нового заповітів засвідчує, що 66 книг, з яких складається Біблія, не були поділені на розділи, вірші, не було паралельних посилань, і читання, розуміння та перепис тексту були ускладненими. Тому цілі групи професійних священиків займалися цією працею. Якщо написання книг Біблії завершилося у II ст., а утвердження канону наприкінці IV ст., то поділ на розділи почався значно пізніше. Кентерберійський архієпископ Стефан Ленгтон 1205 р. упорядкував біблійний текст за розділами, спочатку латинський переклад Старого Заповіту (Вульгату), який він поділив на 929 розділів, потім — новозаповітні грецькі рукописи, які він поділив на 260 розділів. Таким чином, 66 біблійних книг поділяються на 1189 розділів. Поділ Біблії на вірші відбувся лише у XV ст. Спочатку рабин Натан, який 1448 р. поділив на вірші єврейський Старий Заповіт, а згодом — французький Друкар Робер Етьєн (Стефанус), який 1551 р. у Масній друкарні в Парижі видав грецький Новий Заповіт з поділом на вірші. Біблія поділена на 31 173 вірші. Таким чином, лише у другій половині XVI ст. Біблія набула сучасного вигляду. Відомо, що всі книги Біблії поділяються на канонічні, неканонічні та апокрифи. Неканонічні книги вважаються лише літературою так званого біблійного кола, корисною для навчання. Апокрифи розглядаються, як твори, що не мають віроповчального авторитету. Найважливіші з іудейських апокрифів такі: 4-а книга Макавеїв, книга Єноха, книги Ювілеїв, Псалми Соломона, Вознесіння Мойсея та ін. До новозаповітних апокрифів належать: Повчання 12 Апостолів (Дидаха), Послання Варнави, 1 і 2-е Послання Климента до коринфян, Пастор Герма, Апокаліпсис Петра, Діяння Павла, Послання Полікарпа до филип'ян. Сім Послань Ігнатія, Євангеліє від Псевдо-Матвія, Євангеліє від Якова, Євангеліє Народження Марії, Євангеліє від Никодима, Євангеліє дитинства Спасителя, Історія теслі Йосипа. Єврейський Палестинський канон Старого Заповіту чітко відокремив Святе Письмо від апокрифів і світської літератури. 
При посиланні на Біблію не даються сторінки, а вказуються книга, розділ і вірш, наприклад: Еккл. 2.5 — означає: що книга Екклезіяста, розділ 2, вірш 5; Мт. 6.11 — Євангеліє від Матвія, розділ 6, вірш 11.

​

Десять заповідей Божих. 
 

1. Я Господь Бог твій, не будеш мати інших богів, крім Мене. 
2. Не роби собі ідола або чогось подібного до того, що на небі вгорі, або на землі долі, або в водах під землею, і не вклоняйся їм, і не служи їм.
3. Не взивай даремно імені Господа Бога твого. 
4. Пам'ятай день святий святкувати: шість днів працюй і роби в них усі діла свої, а день сьомий — свято Господу Богу твоєму. 
5. Шануй отця свого і матір свою — добре тобі буде і довго житимеш на землі.
6. Не вбий.
7. Не перелюбствуй.
8. Не кради.
9. Не свідчи ложно на свого ближнього. 
10. Не жадай дружини приятеля свого, не жадай дому ближнього свого, ані поля його, ані слуги його, ані вола його, ані осла його, ані всякої скотини його, ні чогось іншого, що є в ближнього твого. 

Останнім часом зріс читацький інтерес до суті християнського віровчення, тому ми пропонуємо в стислій формі настанови Біблії з цього приводу. 
Дві головні заповіді Божі
1. Возлюби Господа Бога Твоєго всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всею мислію твоєю.
2. Возлюби ближнього твого, як самого себе (Мт. 22, 37, 39). 
Обов'язки християнина 
1. Неділі і свята святкувати.
2. У неділю і свята відвідувати церкву і побожно брати участь у службі Божій та інших церковних богослужіннях. 
3. Установлених святою Церквою постів додержувати.
4. Принаймні один раз на рік, у св. Великий піст, сповідатися і причащатися св. Тайн.
5. Весілля в заборонений св. Церквою час не справляти.
Сім святих, таїнств, які визначають повноту і досконалість благодаті Божої
1. Хрещення. 
2. Миропомазання. 
3. Сповідь.
4. Євхаристія. 
5. Священство. 
6. Шлюб.
7. Єлеосвячення.

​

​

​

​

​

​

​

​