Молитва - це зверненя до Бога-Отця через Ісуса Христа під керівництвом Святого Духа. Вона троїста за формою. І це не випадковість. Форма молитви випливає з природи Божого одкровення, найвищим виявом якого є життя, смерть і воскресіння Ісуса Христа. В основу християнської молитви покладено розуміння того, що Ісус усунув перешкоди, що відділяли Бога від людей, оскільки своєю смертю на хресті він спокутував і здолав відчуження, породжене їхніми гріхами. Молитва — не просто спосіб переконати Бога зробити щось для людей. Скоріше це спосіб приєднання до його промислу. Тому в Біблії молились Авраам і Давид, Ілія й Іона. Часто молився Ісус і вчив цьому своїх учнів. Він звертав особливу увагу на довірливість, щирість і лаконічність молитви. Центральною молитвою християнського культу є Господня молитва («Отче наш»), яка читається в християнських церквах регулярно. Вона визнається всіма християнськими течіями.

Молитва – це акт любові, в якій любов Бога проявляється найбільше, бо всі здатності людської душі через молитву свідомо й актуально звертаються до Бога та єднаються з Ним. 
Кожен знає, що молитва є необхідною властивістю релігії, є початком радості для того, хто справжньо та щиро молиться, є відкриттям християнської віри.

Тому ми питаємо, що це означає – молитва в загальному, як треба молитися, які роди та види висуває правдива християнська молитва, щоб вона дійсно стала для нас дорогою до Бога, щасливості та радості. Молитва є і залишається для нас таємницею. Інакше не може бути, бо вона йде від Бога, який є таємницею. А нинішня людина відкидає та нічого не хоче знати про таємниці, намагаючись їх розшифрувати. Вона не визнає також тієї таємниці, якою є спілкування з Богом. Молитва для людей не має сенсу, бо Бог мовчить, Він є далеким від людини та від цього світу. Люди звикли брати свою долю у власні руки.

Молитва – це хотіти вірити. Вона осягає віру, стає виявом віри, посилює віру. Молитва доходить до Бога. Молитва єднає людину з Богом. Молитва стає довір’ям до Бога. Якби ми не визначали молитву, називаючи її піднесенням до Бога, діалогом з Богом та які види вона не приймала б вона завжди є зв’язком з Богом. Зустріч з Богом не може існувати без віри в Бога. Тому молитва є дією віри, сповненням довір’я. Коли молимося правдиво, тоді вже існує довіра до того, кого проситься та до кого молиться. Чим більше та чим ревніше молиться людина, тим більшою та тим палкішою стає любов до Бога. Саме ця любов є безперервним пошуком зв’язку з Богом. Хто істинно та ретельно молиться, той не впаде посеред тривог та терпінь, а вийде з них переможним. Саме у молитві ми досвідчуємо, що Христос нас визволяє від усіх злих сил. Доки наша молитва не виходитиме з таких глибин нашого існування, де відкривається наша нікчемність, то доки ми не узріємо безмежне милосердя Бога, не дивно буде, що наша молитва залишиться поверхневою малоуспішною, без великої користі для нас. Тільки тоді, коли ми зосередимо наші думки в такому напрямі, ми зможемо звернутися до небесного Отця у молитві.

Роди молитви:

1. Молитва прослави.

2. Молитва подяки.

3. Молитва перепросьби.

4. Молитва просьби.

Види молитви:

1. Усна (словесна) молитва.

2. Розумова (умова) молитва.

3. Споглядальна молитва.

Отже, молитва – це найважливіше правило духовного життя, це таємниця плідного духовного зростання і завершення будь – якого зусилля на шляху до Бога. Саме через молитву людина здобуває Святого Духа, який доводить до досконалості духовний рівень кожної людини.