Церква нараховує сім таїнства. Це – Хрещення, Миропомазання, Євхаристія, Покаяння, Єлеопомазання, (Єлеєосвячення), Священство (Рукоположення), Шлюб (Подружжя). Церква їх отримала Від Христа. Такою була його Свята Воля. Зберігаючи вірність Апостольській традиції у відаравах святих таїнств. Церква є їх хоронителькою. Ось уже два тисячоліття вони виражають і передають одну і ту ж містерію Христа, що захована у Його дарах та Його утаємниченій присутності.

Умовно святі таїнства можна поділити на три групи:
1. Святі таїнства християнського втаємничення. Це є Хрещення, Миропомазання, Євхаристія.

2. Святі таїнства оздоровлення, що спрямовані на зцілення духовних та тілесних недуг (немочей). Це є Покаяння, Єлеопомазання.

​

3. Святі таїнства співпричастя у місії вірних, призначені для спасіння інших. По-перше – це співучасть у місії Церкви по формуванню Божого народу. (Таїнство Священства). По-друге – це взаємна допомога та одностайність подружжя для благословенного народження та християнського виховання дітей. (таїнство Шлюбу).

Щоб стати християнином потрібно пройти певну дорогу долучення до святих таїнств, яка складається з кількох етапів. Початок долучення або перший етап полягає у єдиному уділені кандидату (охрещеному) трьох святих таїнств – Хрещення, Миропомазання та Євхаристії. Це є етап християнського втаємничення, що Христовою благодаттю робить охрещених учасниками Божої природи, (аналогія: Адам до гріхопадіння), уділяючи їм неоціненні скарби Божого життя та наближаючи їх до досконалої любові, Христової любові.
І так, таїнство Хрещення. Хрещення є фундаментом, порогом, першою сходинкою всього християнського життя. Це є двері, які відкривають вхід у духовне життя людини; двері, які відкривають доступ до інших святих таїнств.

Хрещення походить від слова хрестити (baptizare – латинською) і, згідно із здійснюваним обрядом, означає “занурювання”, “пірнання” у воду та символізує в охрещуваному поховання старої людини (у смерть Христа) і народження у ньому нової людини (у воскресінні Христа). Це таїнство святий апостол Павло у посланні до Тита називає “купіллю відродження та оновлення Святим Духом” (Тит.3,5), без якої неможливо “увійти у Царство Боже” (Ів.3,5) і стати спадкоємцем вічного життя.

​

Святі отці відзначають слідуючі можливі випадки стану духовного розвитку у житті християнина.

​

1. Хрещення у дитячому віці.

За звичаєм Церкви перший раз ми приносимо дітей до Христа на восьмий день після їх народження. Основою для хрещення немовлят послужило те, що хрещення замінило старозавітне обрізання, яке здійснювалось над восьмиденними малюками. Християнське хрещення називається “нерукотворним обрізанням” (Порівняти: Кол.2,11-12). Пригадаймо, що апостоли хрестили цілі родини, де, безумовно, були й діти, бо вони, як і дорослі, причетні до первородного гріха, прокляття якого змивається лише у таїнстві Хрещення. Оскільки таїнство пов‘язане з вірою, то віру малюків засвідчують хрещені батьки, які є зобов‘язаними в подальшому турбуватися про їх духовний зріст. Все ж може виникнути сумнівне запитання: хрещення дітей не є їх усвідомленим актом? Безумовно, це так. Але священним є обов‘язок батьків – виховання дітей у дусі християнства.
У даному випадку розвиток духовного життя починається разом із фізичним розвитком тіла і душі дитини. І, якщо батьки турбуються про очищення своїх сердець та нагромадження в них Духа Святого Божого, то Дух Божий Сам умудрить та скерує їх у справі виховання дітей у потрібне русло, що приведе до спасіння і тих і інших. Саме у таких благочестивих сім‘ях виростали преподобні Антоній і Феодосій Києво-Печерські, Іов Почаєвський, Дмитрій Ростовський та багато інших святих отців.
Можливий й інший випадок. Духовне життя, що зародилося у душі намовляти при хрещенні, не мало відповідного духовного середовища для свого розвитку і завмерло, не розвиваючись. Тільки після якого – небудь душевного потрясіння або духовного пробудження воно одержує з благодатті Божої новий імпульс і умови для свого розвитку. Все ж, не стихаймо серцем, пам‘ятаючи що “одна душа, яка шукає досконалості в очах Божих є набагато ціннішою за тисячі інших душ, які не прагнуть преображення своїх сердець”, - думка святих отців.

​

2. Хрещення дорослих.

Хрещення дорослих – це, здебільшого, є їх виважений та усвідомлений крок. Нове духовне життя розпочинається у зрілому тілом та душею організмі, після дарування їм віри з благодатті Божої у таїнстві Хрещення. Процес їх внутрішнього духовного зросту (особливо у тих, хто шукає Бога) може бути досить стрімким: благодаттю уподібнитись Богу, залишаючись все ж Його створінням.
А ще слід звернути увагу на слідуючі два випадки. Церква завжди мала глибоке переконання в тому, що:

а) коли хто зазнає смерті за віру, не отримавши хрещення, той охрещений своєю смертю в ім‘я Ісуса Христа. Це є Хрещення кров‘ю. Хоча воно не є таїнством, проте приносить всі його плоди;

б) оглашенним (кандидатам), які вмирають перед Хрещенням, їхнє виразне бажання долучитися до таїнства, поєднане з вірою, жалем за гріхи забезпечує їм спасіння. Це є Хрещення бажанням (доброю волею) бути охрещеними.

І останнє. А що ж можна сказати стосовно невіруючих людей, адже Господь поєднав спасіння людей з таїнством Хрещення. Серед них можна зустріти таких, що люблять істину, шукають правди і виконують волю Божу настільки, наскільки можуть, слідуючи голосу власного сумління. Такі люди за звичай виховувались поза релігією або не мали можливості пізнати Христа та світло Його вчення. Вони є, так би мовити, невиявленими християнами і часто стоять ближче до Бога, ніж деякі віруючі, як, насправді, є далекими по духу до Господа. Можна припустити, що такі люди, способом який відомий тільки одному Богові, будуть допущені до участі у Пасхальній містерії і до вічного блаженного життя з Богом.